Скелелазіння для лінивих. Via Ferrata – ВЙО. Агенція пригод
" alt="Скелелазіння для лінивих. Via Ferrata">

Скелелазіння для лінивих. Via Ferrata

Саме так жартома називають маршрути “віа феррата”. Спершу аж не вірилося: дивишся на скелясту гору у Альпах і навіть не уявляєш, як туди можна залізти. А вже через 2 години стоїш на її вершині! Весь секрет у спеціальних металевих сходинках, страхувальних тросах, які закріплені у скелю, іноді навіть підвісних мостиках, із якими зручно і безпечно підніматися по скелях.

Але найцікавіше, що для такого походу не потрібно якоїсь спеціальної підготовки. Іноді це не важче, аніж скажімо залізти на дерево. І ми часто зустрічали на віа феретах дітей та літніх людей. Хоча насправді не все так просто. Віа феррати теж бувають різної складності, а ризики у горах завжди є! Про все  розповімо, але давайте за порядком.

Ми вже проходили феррати у Австрії, Італії, Франції, Швейцарії, Норвегії, Словенії і навіть у Марокко. Тож хочемо поділитися досвідом і розповісти про Via Ferrata.

Віа феррата що це таке?

Трішки історії. Під час Першої світової війни лінія фронту проходила у горах Доломітах. Австро-угорські та італійські війська часто переходили через скелясті гірські перевали. Солдати часто зривалися зі скель і гинули. Для їхньої безпеки почали використовувати мотузки, у скелях прорубували сходи, робили дерев’яні мостики, металеві поручні та драбини. Перша світова закінчилася більше століття і тепер такі маршрути це лише туристична атракція і один із способів мандрувати горами.

“Via ferrata” – дослівно перекладається як “металева дорога”. У Альпах і Доломітах ви зустрінете німецьку назву “Klettersteige”. І ще буде табличка зі знаком оклику, яка розповідає: попереду віа ферата і потрібне спеціальне спорядження для її проходження.

Спорядження

Комплект спорядження для віа феррат складається зі шолома і страхувальної системи.

Шолом. Найважливіша річ! На скелях часто сипляться камінці. І навіть найменші із них на великій швидкості можуть загрожувати життю. Або ж звичайний телефон вашого друга при падінні з кількох метрів перетворюється на серйозну небезпеку. Шолом має бути саме альпіністським, а не велосипедним чи іншим.

 

Страхувальна система. Така ж, як і у альпіністів. Але у випадку феррат до неї кріпляться так звані “вуса”: дві еластичні мотузки із карабінами на кінцях і амортизатором ривка. Коли ви піднімаєтеся по скелі обидва карабіни мають бути причеплені до металевого троса феррати. Коли ви перечіпаєте їх через перегородку спершу один карабін, а потім вже другий. Тобто у кожен момент ви одним карабіном застраховані.

Рукавички. При підйомі по ферраті ви будете триматися за металевий трос, через який на долонях можуть утворюватися мозолі та мікротравми. Найкраще для цього підходять рукавиці для роботи із мотузками. Або ж як варіант велорукавиці.

Одяг має бути зручним, взуття із доволі жорсткою підошвою (не кросівки). Невеличкий наплічник, у який влізе вода, перекус, куртка-вітровка, ліхтарик та різні дрібнички. Не варто брати зі собою великий рюкзак, бо він ускладнить маневровість.

Рівні складності

У Австрії, Італії, Франції є сотні маршрутів віа феррат. І вони дуже відрізняються як за мальовничістю, так і за складністю. Наполегливо рекомендуємо напередодні походу дізнатися рівень обраної феррати, аби не було сюрпризів. Бувають прості феррати, які до снаги початківцям. Але є й складні феррати, які ведуть через скелі із від’ємним нахилом.

На жаль, у світі немає спільної системи оцінювання складності феррати. У різних країнах є свої позначення. Наведемо приклад Австрії, яка недалеко і куди ми їздимо двічі на рік.

Є 6 рівнів складності, які позначаються літерами. А найпростіший, F – найскладніший.

А, B – це ті феррати, на яких треба вчитися. Без проблем можна брати новачків. Але все ж із досвідченим керівником! Ви будете частіше ходити по скелях, аніж лазити. Будуть зручні місця, аби поставити ноги. По дорозі багато місць, аби відпочити.

С цікавіший рівень, який потребує мінімального рівня спритності. Схил вже стрімкіший і ефектніший, у скелях вмонтовані металеві зачепи, по яких зручно підійматися угору. Хто боїться висоти то не для вас. Або ж навпаки: можете спробувати побороти свій страх.

D – складний рівень, який потребує хорошої фізичної підготовки і великого досвіду. Навіть якщо ви чудово себе почуваєте на перекладині, врахуйте довжину дистанції. Після години-двох годин підйому сил залишається все менше.


E, F
– вертикальні стінки із часом від’ємним нахилом. Остерігайтеся цих місць, вони лише для професіоналів. Насправді такою складністю можуть бути лише короткі відрізки
феррати.

Маршрут у різних місцях може мати різні складності. Рекомендуємо напередодні віднайти мапу маршруту і звернути увагу на найскладнішу ділянку. Цікавий факт: сучасні феррати, які створені в останні роки, проєктувалися так, аби початок маршрут відповідав найскладнішій ділянці. Тобто якщо на ферраті найскладніше місце відповідає D, то цей маршрут буде починатися із ділянки такої ж складності. Це дозволить недосвідченим туристи звернути ще на початку, а не мати проблеми посеред сходження.


Іноді, для більшої точності,
феррати позначають проміжними значеннями складності. Скажімо, C/D (вже не C, але ще не D). Саме цю складність має ділянка на скелі біля нашої улюбленої драбини у австрійських Альпах. І не стільки через складність, як через стрімкість схилу. Висота так добряче додає адреналіну. Зізнаємося: якщо раптом страх висоти переміг є можливість обійти це місце. Тобто запасний варіант є!

Ризики та небезпеки

Попри те, що віа феррата доступна багатьом, варто розуміти: у горах завжди залишаються небезпеки. Ось основні.

Погодні умови. Зміна погода завжди створюватиме небезпеки у горах. Як скеля, так і метал стають дуже слизькими у дощ. А гроза із блискавкою це особлива небезпека, адже ви страхуєтеся до металевого троса. Тому варто справді уважно підійти до вивчення прогнозу погоди і у сумнівних варіантах замінити феррату на трекінг.

Вибір сезону. Ще на початку літа у деяких місцях у Альпах та Доломітах є місця, які засипані снігом. Ним накрито металевий трос, тобто у вас немає змоги страхуватися. Слід врахувати ці місця при плануванні походу. В осінні місяці ймовірний різкий перепад температур, пальці замерзають при дотиках до металу.

Каміння, яке падає. Зверніть увагу на туристів, які йдуть поперед вас. З-під їхніх ніг можуть вилітати камінці або їхні речі. Краще зачекайте, аби над вами нікого не було. Дощ також може спровокувати каменепад. Деякі скелі самі по собі можуть бути небезпечними, тому варто напередодні поцікавитися уважніше маршрутом.

Недосвідченість. Слід добре оцінити свої можливості та швидкість проходження. Складність маршруту може бути вам під силу, але якщо він довгий сили з часом вичерпуються. Якщо розпочати похід пізно і недооцінити маршрут сутінки можуть зустріти на скелях.

Старі маршрути. Деякі із маршрутів створені багато років тому, не завжди відповідно доглядаються. Часом буває металевий кріплення із тросом випадають зі скелі. Тож знову повертаємося до питання грамотного планування: варто дізнатися якнайбільше про стан маршруту,  складність тощо.


Небезпеки треба розуміти, але вони не мають зупиняти вас від таких пригод. Це особливе задоволення побачити світ так, як бачать його скелелази. І при цьому бути зі страховкою. Гормони зашкалюють, а враження гріють душу потім ще довгий час. Тож якщо любите адреналін, запрошуємо влітку спробувати із нами
віа феррату.

Наші Подорожі

Підпишіться на нашу розсилку

Отримуйте свіжі новини про наші пригоди